ЯК ДІЯТИ БАТЬКАМ ТА ПЕДАГОГАМ, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧОМУ СУЇЦИДУ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВІДПОВІДНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ

Уважність батьків і педагогів до стану дитини та важливість діалогу з дитиною

Першим кроком для батьків та педагогів у превенції суїцидальної поведінки, суїцидальних намірів та скоєння суїциду має бути спостережливість щодо дитини. Адже батьки та педагоги – це ті найближчі дорослі, які мають знати характер дитини, її настрої, можливості, вподобання, тому можуть побачити зміни в поведінці дитини та її настроях, помітити ознаки зниження радості від життя. У методичних рекомендаціях психологи наголошують, що пригнічений стан дитини, що триває понад два тижні, може свідчити про те, що дитині потрібна допомога.  У такій ситуації батькам та педагогам важливо:

• вибудовувати з дитиною довірливі стосунки;
• спостерігати за емоційним станом дитини;
• зберігати з дитиною контакт, запроваджувати традицію регулярних розмов про почуття, переживання, стосунки, новий досвід;
• звернутися до психолога закладу освітнього або іншого психолога (якщо ви батьки), або повідомити батьків та психолога про ваші спостереження та побоювання (якщо ви педагог).

Чим раніше дитині буде надано допомогу, тим менша ймовірність поглиблення суїцидальної тенденції. Для руйнування суїцидальної тенденції дорослі можуть навчити дитину: 

• розв’язувати життєві проблеми та самостійно звертатися по допомогу;
• регулювати власні емоційні стани, допомагати собі позбавлятися від найбільш небезпечних емоцій (переживання нікчемності та безнадії). 

Якщо дитина страждає від депресії – це також може призвести до суїцидальних намірів. Тому важливо своєчасно лікувати депресію. Слід розуміти, що чим глибша суїцидальна схильність дитини, тим більш фаховою має бути соціально-психологічна допомога. Щоб виключити медичні причини суїцидальних думок та намірів з дитиною має працювати фахівець з відповідною кваліфікацією (клінічний психолог або лікар-психіатр).

Як спілкуватися з дитиною, якщо батьки помітили небезпечні ознаки

ПСИХОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ, СУКУПНІСТЬ ЯКИХ МОЖЕ СВІДЧИТИ ПРО СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

Психологи визначають такі психологічні маркери, сукупність яких в окремої дитини чи групи дітей може свідчити про зародження суїцидальної тенденції (тобто наростання суїцидальної схильності):

• знижений емоційний фон, різкі перепади настрою від ейфорії до відчаю; 
• надмірна самокритика;
• почуття провини, яке проявляється у вибаченнях та активних спробах примиритися з тими, з ким дитина раніше мала суперечки;
• розмови про смерть, захоплення тематичною музикою, одягом із символами смерті (черепи, могили, надгробні плити тощо);
• тематика смерті може проявлятися у творах, спонтанних малюнках або як чорний гумор;
• дарування особистих речей, які раніше були значущими та дорогими для дитини; 
• цікавість до родичів або людей, з якими було втрачено зв’язок, і примирливі розмови;
• самоушкоджувальна поведінка (шрамування, часті травмування, ознаки порізів на зап’ястках тощо). 

Міністерство охорони здоров’я України на офіційному сайті визначає також такі ознаки суїцидальної поведінки: 

• поява тривожності, дратівливості, прояви конфліктної поведінки, злоби;
• удавана веселість;
• жарти над власними емоціями;
• відстороненість, уникнення контактів з родиною та друзями;
• поява ризикової поведінки; 
• зміни сну, брак енергії;
• відмова від їжі або переїдання;
• негативні репліки про себе;
• репліки про неможливість виходу зі складної ситуації;
• труднощі у подоланні щоденних проблем;
• втрата інтересу до власної зовнішності;
• погрози заподіяти собі шкоду або вбити себе;
• підготовка або надсилання прощальних повідомлень;
• розроблення планів покінчити зі своїм життям;
• завершення поточних справ. 

ЯКІ ПРИЧИНИ Й ЧИННИКИ МОЖУТЬ ПОСИЛИТИ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

Щоб краще розуміти дитину та її стан батьки, педагоги мають бути ознайомлені з причинами й чинниками, що можуть викликати в дитини суїцидальні думки та наміри й призвести до суїциду без надання відповідної допомоги. Ці причини можуть бути різними. 

Умовно їх можна поділити на такі групи:

• проблеми в сім’ї (смерть одного або обох батьків, розлучення батьків тощо);
• проблеми, пов’язані з кризою становлення ідентичності підлітка;
• проблеми з навчанням;
• проблеми медичні (розлади психічного здоров’я: біполярний або тривожно-депресивний розлади особистості тощо). 

У методичних рекомендаціях Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України наголошується, що найбільш негативно впливає на самопочуття дитини те, що вона сприймає як нестерпне, і її неможливість на це вплинути, наприклад, скандали між батьками, які дитина всіма силами прагне припинити, але не може нічого змінити – це одна з головних причин дитячих самогубств.

Серед інших причин:

• загострене проходження підліткової кризи; 
• неприйняття вікових фізіологічних змін, незадоволеність своєю зовнішністю; 
• хімічні залежності, які призводять до абстинентного синдрому або суїцидальних роздумів та дій у стані сп’яніння, неусвідомлення небезпеки в зміненому стані свідомості; 
• самотність, відчуття самотності; 
• депресія;
• низька самооцінка;
• розчарування в любовних стосунках; 
• демонстративні маніпуляції та шантаж значущих дорослих задля отримання послаблень або особливих привілеїв; 
• шантаж з боку зловмисників, погрози завдати шкоди рідним або друзям дитини;
• неприйняття колективом однолітків (учнівським колективом), рольові конфлікти;
• булінг та кібербулінг;
• участь у небезпечних іграх, “групах смерті”, які навіюють суїцидальні думки.

 Національна соціальна сервісна служба України визначає такі кроки у спілкуванні з дитиною, щоб допомогти їй у разі виявлення тривожних змін у поведінці та настроях:

1. намагатися зрозуміти емоційний стан дитини, в розмові проявляти розуміння і підтримку;
2. з’ясувати, що непокоїть дитину без вживання слова “проблема”;
3. запропонувати можливість відвідати психолога або скористатися лініями довіри;
4. говорити відверто про свої власні почуття та досвід, підсилюючи це позитивними установками й показуючи, що це тимчасовий складний період;
5. підтримувати та показувати, що ви завжди поруч, але пропонувати допомогу щиро, дружньо та не нав’язливо;
6. сприймати дитину без критики та порівняння з іншими, використовувати приклади, але уникати образ, замість фраз “ти погано себе поводиш” виражати любов і повагу фразами “я тебе розумію”, “я тебе дуже люблю, але твої поведінка, вчинки, дії мене засмучують”;
7. поважати думку дитини, виражати впевненість, що завжди будете на її боці та готові разом долати труднощі.

Звертаємо увагу, що пропонувати дитині звернутися до психолога слід дуже обережно, щоб не образити, не злякати та не відштовхнути. Міністерство охорони здоров’я України пояснює, як коректно запропонувати близькій людині, зокрема – дитині, звернутися до психолога. 

Центр громадського здоров’я МОЗ України наводить наступний алгоритм спілкування з дитиною в разі виявлення в неї суїцидальних думок або бажання поговорити на тему суїциду:

• обрати вдалий час та обставини для розмови: тихе і відокремлене місце, де ніхто не відволікатиме;
• бути чесними, використовувати зрозумілу і просту мову, яка відповідає віку дитини. Акцентувати, що суїцидальні думки – це не рідкість, але спростувати уявлення дитини про самогубство;
• заохочувати дитину ділитися своїми думками та почуттями. Слухати уважно, не перебивати та не осуджувати. Дати зрозуміти дитині, що це нормально — почуватися наляканою, сумною чи розгубленою;
• дати дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно і що ви завжди готові її підтримати, що вона не самотня, що вам не байдуже і ви можете й хочете їй допомогти;
• заохочувати дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших. Дитина має розуміти, що може обговорити ці теми з дорослими, яким вона довіряє, наприклад, із батьками, викладачами;
• поділитися з дитиною телефонами довіри або служби психічного здоров’я, до яких вона може звернутися по підтримку;
• моніторити ситуацію та регулярно спілкуватися з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається, і пропонувати їй постійну підтримку. Заохочувати дитину продовжувати говорити про свої проблеми, почуття;
• звернутися до фахівця з психічного здоров’я, якщо ви стурбовані, що дитина може собі зашкодити. 

КОНТАКТИ ЛІНІЙ БЕЗОПЛАТНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Можна звернутися до психолога закладу освіти та/або психолога інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ). 

Міністерство охорони здоров’я України зазначає наступні номери “гарячих ліній” для отримання відповідної допомоги:

• 103 – якщо є пряма загроза життю та здоров’ю
• 7333 – національна цілодобова “гаряча лінія” Lifeline Ukraine психологічної підтримки з попередження суїцидів; 
• 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного) –  національна гаряча лінія для дітей та молоді “Ла Страда – Україна”;
• 0–800–501–701 – Всеукраїнський телефон довіри;
• (044) 456-17-02, (044) 456-17-25 – лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи;
• 0-800-211-444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.
• Більше номерів – за посиланням.

---

ПОШИРЕНІ ПРИЧИНИ САМОГУБСТВ

Суїцид – серйозна суспільна проблема, яка щорічно призводить до понад 700 000 смертей у всьому світі. Стрімкий ріст випадків депресії, тривожності та ізоляції, спричинений пандемією COVID-19, а в Україні – ще й і війною – зробив цю проблему актуальною в усьому світі і в нашій країні, зокрема. За даними ВООЗ, кожні 40 секунд одна людина в світі позбавляє себе життя. Водночас, за деякими дослідженнями, на кожну дорослу людину, яка помирає внаслідок самогубства, припадає понад 20 тих, хто намагається його скоїти. Це означає, що кожні 2 секунди один дорослий вчиняє спробу самогубства.

Випадки суїциду часто відбуваються спонтанно під час кризових ситуацій, коли людина втрачає можливість впоратися зі стресовими життєвими ситуаціями, такими як фінансові проблеми, розрив стосунків або постійний біль і хвороба.

Крім цього, суїцидальна поведінка часто виникає під час конфліктів, природних катастроф, актів насильства і жорстокості, а також через втрату близьких та почуття самотності. Показники суїцидів також високі серед уразливих груп, таких як біженці та мігранти, представники спільноти LGBTI, увʼязнені.

ЯК РОЗПІЗНАТИ ОЗНАКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Багатьом самогубствам можна запобігти, якщо вчасно розпізнати загрозливі думки у людини та надати їй допомогу. І кожен із нас може допомогти. Тож у Всесвітній день запобігання суїцидам МОЗ публікує рекомендації, що варто робити, якщо ваші близькі мають суїцидальні думки та/або наміри.

Деякі поширені ознаки в поведінці людини, що можуть свідчити про наявність суїцидальних думок:

• поява тривожності, дратівливості, прояви конфліктної поведінки, злоби;
• відстороненість, уникнення контактів з друзями та родиною; перепади настрою;
• поява ризикової поведінки; зміни сну, брак енергії; відмова від їжі або переїдання;
• негативні репліки про себе; репліки про неможливість виходу зі складної ситуації;
• труднощі у подоланні щоденних проблем; втрата інтересу до власної зовнішності;
• погрози заподіяти собі шкоду або вбити себе; розмови про смерть або самогубство;
• підготовка або надсилання прощальних повідомлень; розроблення планів покінчити зі своїм життям;
• завершення поточних справ, дарування речей, складання заповіту.

Крім того, на наміри вчинити самогубство можуть вказувати й інші неочевидні ознаки, як-от: удавана веселість, жарти над власними емоціями. Ознаки суїцидальних думок можуть бути як завуальованими, так і відкритими. Хтось говорить про свої наміри прямо, наприклад: «Я так більше не можу», «Я не хочу жити», «Я хочу заснути і ніколи не прокинутися», а хтось робить натяки. У будь-якому випадку такі слова і дії не варто ігнорувати.

Розуміння та підтримка близьких, які можуть потрапити в складні ситуації, може змінити ситуацію. Не соромтеся проявляти турботу та звертатися за допомогою, якщо це необхідно.

Що робити, якщо ви підозрюєте у близьких наявність думок про суїцид? Якщо ви маєте підозри щодо суїцидальних думок у когось з вашого близького оточення, спробуйте стимулювати відкриту бесіду.

• Не соромтеся поставити прямі питання та виразити свою турботу.
• Зробіть намагання донести, що вам не байдуже, що ви дбаєте про цю людину і що вона – не сама. Ви не знаєте напевне, що відчуває людина, тому можете сказати: «Я не можу уявити, як тобі боляче, але я хочу спробувати зрозуміти».
• Намагайтеся не засуджувати і не критикувати.
• Запитайте, для чого людина живе і чому хоче померти.
• Спробуйте поговорити про людей, які їм небайдужі, які піклуються про них і яким вчинення суїциду може завдати болю.
• Уникайте розмов про далеке майбутнє, натомість допоможіть зосередитися на тому, як прожити саме цей день.
• Заохочуйте людину шукати допомоги і просити про неї – звернутися до лікаря чи зателефонувати на «гарячу лінію» підтримки.
• Допоможіть знайти потрібні контакти. Переконайтеся, що людина не залишається наодинці і їй не загрожує небезпека.

Пам’ятайте: вам не потрібно в ту саму хвилину розв’язати проблему близької людини, яка має суїцидальні думки, або повністю розуміти, чому вона відчуває те, що відчуває. Але поговоривши з нею і вислухавши її, ви принаймні дасте їй зрозуміти, що вам не байдуже. Якщо людина не хоче говорити, скажіть, що ви поруч і готові повернутися до розмови пізніше. Проте, якщо ви вважаєте, що є пряма загроза життю людини, ви можете діяти негайно. Надзвичайні ситуації із психічним здоров’ям слід сприймати так само серйозно, як і з фізичним.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У РАЗІ, ЯКЩО ЛЮДИНА МАЄ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ/НАМІРИ?

У разі, якщо є пряма загроза життю та здоров’ю, можна звернутися за номером 103. Крім того, можна звернутися на одну із «гарячих ліній»: за номером 7333 цілодобово працює «гаряча лінія» з попередження суїцидів та психологічної підтримки для ветеранів Lifeline Ukraine; 0–800–501–701 – Всеукраїнський телефон довіри; (044) 456-17-02, (044) 456-17-25 – лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи; 0-800-211-444 – лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.

---

 «Я не потрібен цьому Світу»

 

- Я винен;

- Я ненормальний;

- Я тут зайвий;

- Я всім тільки заважаю;

- Я винен, що я є;

- Краще б мене не було;

- У грудях болить, від самотності;

- Туга і біль - це я;

- Я не розумію, навіщо я тут потрібен.

 

Далі за списком лунають слова дітей, які виросли, з глибоким почуттям непотрібності, з одного боку, і неймовірним боргом відповідальності - з іншого.

Це батьки з вкраденим дитинством. Їм довелося подорослішати раніше, ніж вони були психічно готові. На їхні плечі лягала купа побутових питань: виховання молодших сестер і братів, заспокоїти істерики мами, пожаліти п'яного тата і багато іншого з життя дорослих, до чого психіка була просто не готова, фізіологічно.

Як результат, народжуючи вже своїх дітей, вони не здатні дати їм свою зрілість. Тому що її немає, не сформована. Це значить, вони народжують собі "батьків". Морально так. Несвідомо. Народжується "Той, хто буде любити безумовно".

З самого початку дитина не сприймається, як дитина. Вона повинна бути зручною, люблячою, і покірною. Вчитися. І робити так, як зручно батькам. Часто - мамі. Дитина - це збірний образ тієї людини, яку з неї ліплять. На почуття таких дітей не зважають. Це не тому, що батьки нелюди. А тому, що почуття батьків так само зневажали з різних причин. Більш того, почуття під забороною, і за їх вияв діти можуть бути покарані.

Здорове его не формується. Сексуальність пригнічена мамою, через страх, що це може накликати біду. На додачу влітає від тата, за найменше дорослішання. Адже тато, не усвідомлено, лає за те, що сам творив в цьому ж віці. Що, найімовірніше, і призвело до вагітності. По суті батьки лають підлітка за те, що він може повторити їх "помилки". Цим словом часто називають незаплановану вагітність. Тобто батько злиться на себе, але зриває злість на тих, хто чинить так, як він - на дитину, підлітка.

Дитина не знає, що нормально, а що ні. Вона росте з постійним відчуттям, що заважає. Тому часто хворіє і травмується. Хоч так вона себе відчуває в тілі, нехай і через біль. Грає в небезпечні ігри. Намагається привернути до себе увагу.

Увагу гарними вчинками не завоювати, тому що "хорошість" відносна. І батькам або все одно, або вони не задоволені. Тоді на сцену виходить "Дивацтво". Це неформальна поведінка, яка кричить "Я є" !!!

Підлітки починають творити неймовірне. Пригнічене в дитинстві виривається назовні в підлітковому віці, і виходить боком. Увага здобувається трешем. Заради того, щоб помітили, лайкнули. Часом - ціною свого життя. Підлітки підпалюють себе, падають з багатоповерхівок. Вони не бояться втратити життя, тому що вони його не набули в якості "Я є"! Вони були народжені фізично, але не народжені морально. Тому що морально - поле дії батьків.

Якщо такі діти виживають - вони будуть жити за принципом "Мене подавили - Я зроблю щось дуже неадекватне". Бо хоч так "Я є" !!! Це призводить їх до лікування у психотерапевтів на роки або до суїциду. У них будуть: розлади особистості, розлади харчової поведінки, панічні атаки, істерики, залежності. Це лише не багато наслідків, з усіх можливих.

Кожного дня в сім'ях відбувається жахливе - насильство! Жахливе тим, що воно є, а його не видно. Моральне насильство - одна з найстрашніших тем ще й тому, що його складно довести.

У нас в суспільстві проблема! Тому що ми постимо рожеві картинки, для лайків і не показуємо світлини дітей, поставлених на горох, покараних в кутах. А потім читаємо статті в газетах, про тих, хто по дурості ...

Любіть своїх дітей, не перекладайте на них свої проблеми і обов'язки!!!

• < Попередня
• Наступна >