ПОРАДИ ВИКЛАДАЧАМ ЩОДО ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ ЗДОБУВАЧАМИ ОСВІТИ

1.Враховуйте індивідуальний підхід до здобувача освіти при опитуванні з урахуванням психологічних і вікових особливостей

2. Не порівнюйте між собою здобувачів освіти, хваліть їх за успіхи і досягнення. Підхід до аналізу поведінки підлітків не повинен носити оціночний характер, потрібно знаходити позитивні, негативні моменти вчинків і пропонувати альтернативні способи поведінки.

 3. Використовуйте способи впливу на мотиваційну сферу здобувача освіти: проблемне навчання (мозкові штурми, рольове розігрування ситуацій і т.д.), рефлексивний аналіз своєї діяльності (самоаналіз покаже студенту ефективність його діяльності та допоможе самостійно виявити свої сильні і слабкі сторони по предмету), різноманітні педагогічні технології.

4. Застосовуйте такі форми і методи навчання, які дозволили б здобувачам освіти ефективно спілкуватися з метою якнайшвидшої адаптації та усунення мовного бар’єру.

5. Під час занять такі методи опитування як, письмовий, текстовий і груповий, допоможуть  знизити рівень емоційної напруги для здобувачів освіти зі страхами перед публічним виступом.

6. Для успішної адаптації постарайтеся забезпечити можливість здобувачам освіти зайняти гідне місце в колективі (через доручення, заохочення найменших успіхів, пошук і розвиток здібностей). Проявляйте і підтверджуйте свою довіру до здобувача освіти, довіривши відповідальне доручення або виступ від імені колективу.

7. Приділяйте увагу бесідам про моральність, самовихованні, організації режиму дня, профілактиці захворювань.

ПАМ‘ЯТКА  «ЯК  УНИКНУТИ  СТРЕСУ»

1. Визначте для себе головні життєві і професійні цілі, зосередьте свої зусилля на їх досягненні. Помічайте проміжні результати на шляху до поставленої мети, радійте кожному окремому успіху. Це допоможе вам протистояти стрессу.
2. Кожного ранку ставте собі три запитання:

• Що обов’язково потрібно сьогодні зробити?
• Що можна зробити завтра?
• Що необхідно зробити протягом тижня?
• Використовуйте техніку планування щодня.

3. Не уникайте спілкування. Кожна приємна розмова – кращі ліки від стресу.
4. Спробуйте налагодити конструктивні стосунки зі здобувачами освіти, їхніми батьками, колегами. Прагніть жити у злагоді з іншими та з самим собою.
5. Обговорюйте з близькими людьми свої проблеми – і ви частково розв’яжете їх.
6. Прощайте образи від інших. Навчіться забувати неприємне.
7. Умійте прощати себе, свої дії і вчинки. Допущені помилки, нехай будуть уроком на майбутнє. Не займайтесь «самоз’їданням».
8. Не судіть себе та інших. Позбудьтеся мислення «червоного олівця».
9. Ніколи не змагайтеся ні з ким. Змагайтеся лише з собою. Робіть все можливе для того, щоб сьогодні бути кращим, ніж учора, а завтра – кращим, ніж сьогодні.
10. Навчіться слухати співрозмовника. Часто невміння дослухати є причиною непорозумінь, образ, конфліктів і, як наслідок – стрес.
11. Частіше усміхайтеся і смійтеся. Умійте з гумором сприймати хоча б деякі неприємності.
12. Налаштовуйтесь на позитив. Будьте оптимістами.
13. Частіше бувайте на природі.
14. Відпочивайте разом із сім’єю.
15. Умійте розслаблятися. Оволодійте техніками релаксації.
16. Намагайтесь частіше слухати музику, яка покращує настрій.
17. Пам’ятайте про лікувальну силу аромотерапії, кольоротерапії.
18. Займайтесь улюбленою справою, знаходьте час на хобі.
19. Не забувайте займатися фізичними вправами: чим краще здоров’я, тим легше боротися зі стресом.

 

Поради психологічної служби, які допоможуть спілкуватись зі здобувачами освіти під час війни

Шановні колеги!

В Україні зараз немає жодної людини, яку б не зачепила війна. Але досвід кожного з нас різниться. Природньо, що можуть виникати проблеми в спілкуванні, особливо з тими, чий досвід відрізняється від вашого, з тими, хто пережив щось, не до кінця вам зрозуміле, що лякає, про що чуєш, але не до кінця віриш у те, що такі події можливі.

Спілкування зі здобувачами освіти під час війни вимагає від нас більшої чутливості й обережності, ніж у мирний час. Особливо це актуально, коли взаємодієш із тими, хто перебував у зоні активних бойових дій, на окупованих територіях, вимушених переселенців. 

Варто знати деякі особливості спілкування та враховувати їх, контактуючи з ними.

 Завжди варто пам’ятати, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання й уміння, що дають їй змогу виживати.

У більшості випадків  здобувач освіти може сам вирішувати життєві питання, визначати майбутній рух, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність.

 Не забирайте в них здатність бути суб’єктом власного життя.

Не робіть вибір за іншого.

Якщо людина пережила насильство, ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість обирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо ви вирішили щось змінювати в планах здобувача освіти, його оточенні тощо — спочатку отримайте згоду. Людина має бути активним учасником свого життя.

Поважайте кордони людини.

 Здобувач освіти має право робити те, що вважає за потрібне, мати інші орієнтири та цінності, власне бачення ситуації. Намагання «допомогти» може сприйматись як насильство. Варто запитати, чи потрібна людині допомога, а вже потім діяти. Також не варто торкатися чужого тіла без дозволу. Якщо нам дуже хочеться обійняти — це наше бажання, й воно може не збігатися з потребою іншої людини.

 Не жалійте, а співпереживайте.

 Жалість позбавляє іншого суб’єктності, сили. Зазвичай ми співчуваємо, співпереживаємо. Також не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч. Але історія людини викликає в нас почуття, й ми можемо їх озвучувати.

Турбуючись про здобувача освіти, непогано створити умови для переживання ними позитивних емоцій. Однак не вимагайте від іншого, щоб він відчував ту емоцію, яку ви очікуєте, був радісним і щасливим. Людина, яка пережила страшні події, має право відчувати лють, сум, горювати й усвідомлювати те, що з нею відбувається.

Не знецінюйте її емоції, порівнюючи з іншими — кожен переживає власні стани, й кожному потрібен свій час, аби пройти цей процес.

Дуже важливо вміти витримувати емоції іншого. Якщо здобувачу освіти, необхідно висловити переживання, розповісти власну історію — добре буде надати їй таку можливість. Означення словами того, що вона пережила, сприяє загоєнню душевних ран. Однак про емоції ми можемо не лише говорити — ми можемо про них мовчати. Якщо людина замовкає, просто побудьте з нею поруч. Не обов’язково щось говорити. Це буває непросто — для цього потрібно бути емоційно стабільним.

 Перебування в здобувача освіти у складних життєвих обставинах може сильно впливати на них, змінюючи звичні нам поведінкові прояви. Не варто їх інтерпретувати самостійно — ви не можете знати всі обставини життя іншого скерувати до спеціаліста який надасть кваліфіковану психологічну допомогу.

• < Попередня
• Наступна >