- Деталі
- Автор: Antonenko_Sergey
-
Категорія: Uncategorised
-
Опубліковано: 02 Березень 2021
-
Перегляди: 1570
В Україні запустили застосунок WhiteribbonUA для постраждалих від домашнього насилля
Він виглядає як календар і має прямий зв'язок із поліцією. Також в додатку зібрані номери телефонів усіх служб екстреного виклику. Є можливість пошуку найближчого центру підтримки.
Якщо постраждалій людині необхідно втекти, є інструкція, як терміново зібрати сумку та що треба із собою взяти. А ще там можна пройти тест, і виявити чи є ваші стосунки токсичними.
Переходьте на сторінку STOP ABUSE UKRAINE та дізнавайтеся, де завантажити та як активувати додаток.
Дедалі частіше в мережі набувають розголосу випадки нападів, докучань та домагань у потягах Укрзалізниці. Не менша кількість подібних злочинів залишається замовчаною. Надзвичайно важливо знати, як діяти в подібних ситуаціях. Гортайте карусель, щоб дізнатись алгоритм дій, та зберігайте, щоб завжди мати під рукою
- Деталі
- Автор: Antonenko_Sergey
-
Категорія: Uncategorised
-
Опубліковано: 17 Серпень 2022
-
Перегляди: 491
Інструкції для викладачів
- Деталі
- Автор: Antonenko_Sergey
-
Категорія: Uncategorised
-
Опубліковано: 02 Березень 2021
-
Перегляди: 1389
Право на соціальні стипендії мають студенти, які навчаються за державним замовленням у закладах фахової передвищої освіти державної форми власності за денною або дуальною формою здобуття освіти, не перебувають в академічній відпустці та не мають академічних заборгованостей, із числа:
3) шахтарів, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки відповідно до статті 5 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”;
4) осіб, які стали студентами протягом трьох років після здобуття базової та/або повної загальної середньої освіти, батьки яких є шахтарями, що мають не менш як 15 років стажу підземної роботи або загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи яким встановлено інвалідність I або II групи, відповідно до статті 5 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”;
5) осіб, визнаних постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та їх дітей (до закінчення дітьми навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) відповідно до статті 43 Закону України “Про фахову передвищу освіту” та статті 44 Закону України “Про вищу освіту”;
6) дітей, один з батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 43 Закону України “Про фахову передвищу освіту” та статті 44 Закону України “Про вищу освіту”;
7) дітей, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 43 Закону України “Про фахову передвищу освіту” та статті 44 Закону України “Про вищу освіту”;
8) дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи (до закінчення навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), відповідно до статті 43 Закону України “Про фахову передвищу освіту” та статті 44 Закону України “Про вищу освіту”;
9) дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю I-III групи;
10) студентів (курсантів) із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”;
11) осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та їх дітей (до закінчення дітьми навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) відповідно до статті 43 Закону України “Про фахову передвищу освіту” та статті 44 Закону України “Про вищу освіту”;
11-1) дітей померлих учасників Революції Гідності, учасників бойових дій або осіб з інвалідністю внаслідок війни (до закінчення дітьми навчання у такому закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- Деталі
- Автор: Antonenko_Sergey
-
Категорія: Uncategorised
-
Опубліковано: 02 Березень 2021
-
Перегляди: 1455
1 грудня –
Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ, СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.
Соціальні контакти з ВІЛ-позитивними і сьогодні супроводжуються міфами та безпідставними страхами інфікування.
Допоки не існує вакцини чи можливості лікування, основними завданнями профілактичної роботи залишаються:
розповсюдження інформації;
захист себе та інших;
розвиток поведінкових навичок.
Стійкість ВІЛ у зовнішньому середовищі
• В сухій плямі крові, яка містить ВІЛ, активність вірусу зникає протягом кількох діб.
• У великій кількості крові при температурі 23–27 °С активність вірусу зникає через 15 діб.
• У продуктах крові, призначених для переливання, вірус може залишатися активним
протягом багатьох років, у замороженій сироватці крові – до 10 років.
• ВІЛ швидко гине при використанні дезінфекційних засобів, ультрафіолетового випромінювання. При нагріванні вище 56 °С вірус втрачає активність через 30 хвилин.
Як передається ВІЛ
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції
1. Статевий
2. Гетеросексуальний, гомосексуальний - (при будь-яких формах статевих контактів).
3. Парентеральний
4. Через кров та інші біологічні рідини
При переливанні інфікованої крові або її компонентів.
При використанні кров’ю, інфікованою ВІЛ, шприців або інструментів.
При пересадці органів, інфікованих ВІЛ.
5. Від матері до дитини (перинатальний)
Вертикальний - під час вагітності через плаценту.
Під час пологів.
Горизонтальний - при грудному вигодовуванні дитини.
ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ ПОБУТОВИМ ШЛЯХОМ:
• при дотиках, рукостисканнях, обіймах;
• через поцілунки;
• при спільному проживанні в одній квартирі;
• через посуд;
• через їжу;
• через постільну білизну, іграшки;
• через повітря (зокрема при чханні та кашлі);
• при купанні у воді;
• через ручки дверей, крани, унітази;
• через спортивне знаряддя;
• через гроші;
• при укусах комах або тварин.
Перебіг ВІЛ-інфекції
Імунна система дорослої ВІЛ-інфікованої людини протягом перших декількох років після інфікування, незважаючи на шкоду, якої завдає вірус, працює порівняно добре. В цей час немає практично ніяких симптомів захворювання, за винятком збільшення лімфатичних вузлів та легких захворювань шкіри. Більшість дорослих людей на цій стадії захворювання не підозрюють, що вони інфіковані ВІЛ. Тільки через декілька років, коли імунна система стає слабкішою, з’являються прояви захворювання, які дають підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію.
Тривалий період, коли люди, які живуть з ВІЛ, почуваються добре, називають латентною, або прихованою, фазою захворювання. В дорослих людей вона може тривати до 5–8 років, а іноді й довше.
Прогресування ВІЛ-інфекції, окрім опортуністичних інфекцій, може супроводжуватися значною втратою маси тіла (виснаженням), ураженням центральної нервової системи (ВІЛ-енцефалопатією), розвитком пухлин. Стадію захворювання, коли імунна система ВІЛ-позитивної людини є зруйнованою, називають СНІДом, а стани, які розвиваються на цій стадії, – СНІД-індикаторними.
Відповіді на часті запитання
1. Чи існує можливість інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом?
Ні, інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом неможливо. Всі види побутових контактів із ВІЛ-позитивними людьми не можуть призвести до інфікування ВІЛ. ВІЛ-інфекція не може бути перешкодою спільному проживанню, використанню предметів побуту, посуду та ін. Всі види побутових контактів – рукостискання, дотики, обійми є цілком безпечними.
2. Чи означають терміни «ВІЛ» і «СНІД» одне й те ж?
Ні, терміни «ВІЛ» і «СНІД» не є синонімами. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він викликає ВІЛ-інфекцію. СНІД означає синдром набутого імунодефіциту – це одна зі стадій ВІЛ-інфекції. В людей, які живуть з ВІЛ, не на всіх стадіях захворювання спостерігається порушення стану імунної системи, тобто є імунодефіцит. Тому не в усіх ВІЛ-інфікованих розвивається СНІД. Сучасне лікування ВІЛ-інфекції дозволяє запобігти руйнуванню імунної системи і розвитку СНІДу або сприяє відновленню імунітету. У випадках відновлення імунітету в людини зникають симптоми СНІДу, але вона залишається ВІЛ-інфікованою.
3. Чи всі діти ВІЛ-позитивних матерів інфікуються ВІЛ?
Ні, не всі діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, інфікуються ВІЛ. За умови відсутності профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини ризик інфікування дитини складає 35 %. Програма профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дозволяє суттєво знизити цей ризик. Стратегічним завданням цієї програми є зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини до 1–2 %, що надасть можливість майже всім ВІЛ-інфікованим жінкам мати здорових дітей.
4. Чи існує вакцина, що може запобігти інфікуванню ВІЛ?
www.helpme.com.ua – Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІДу;
www.ucdc.gov.ua – ДУ «Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України»;
www.msmua.org – МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»;
www.unaids.org.ua – ЮНЕЙДС, Об'єднана Программа ООН з ВІЛ/СНІДу.
Також пропонуємо нові корисні ресурси з даної тематики:
- Деталі
- Автор: Antonenko_Sergey
-
Категорія: Uncategorised
-
Опубліковано: 02 Березень 2021
-
Перегляди: 1310
"Групи смерті": чому діти роблять фатальний крок у вічність, і як їх врятувати
«Групи смерті» являють собою спільноти, які поширюються в соцмережах і різними способами зацікавлюють та стимулюють малолітніх дітей та підлітків вступити та вийти на контакт. Весь процес здійснюється у формі гри, яка складається, як правило, із п’ятдесяти завдань. Протягом всієї гри застосовуються різні психологічні прийоми та маніпуляції, які забезпечують встановлення психологічного контролю над учасником. Весь процес контролюють адміністратори та куратори даних груп, які й дають відповідні завдання. З кожним новим днем гри учасник отримує нове завдання, і його виконання суворо контролюється. Поступово завдання стають все складнішими для того, щоб підготувати учасника до виконання головного останнього завдання – вчинення самогубства. Вступаючи в «групи смерті» учасник стає заручником, потрапляє під особливий вплив та контроль з боку адміністратора чи куратора, який чітко ставить завдання та вимагає їх обов’язкового виконання, при чому доводити це потрібно за допомогою фото чи відео звітів.
Пошук жертви і затягування у групи смерті.
Штовхати дітей на пошук таких груп якраз і можуть проблеми у взаєминах із батьками, однолітками, "об’єктом" симпатії. Діти або ж самі знаходять потрібні групи через хештеги, або їх виявляють "куратори" у соцмережах. Вони вивчають сторінки підлітків, з яких явно випливає, що дитина із тих чи інших причин перебуває у депресивному стані.
Мова кураторів спільнот лагідна, турботлива, викликає прихильність і довіру. Новачків зустрічають словами: "Я твій друг і хочу допомогти тобі. Ти не одна, твої друзі з тобою".
Ігри смерті, як «Синій кит», «Момо», «Зникни на 24 години», «Біжи або помри», «Червона сова» та ін., спрямовані на дітей віком від 8-10 років та підлітків. Дуже часто на вудочку груп смерті через свою довірливість і наївність потрапляють діти саме з благополучних родин, які не стикалися з моментами морального насильства, булінгу тощо.
Діти часто не розповідають батькам про те, які повідомлення отримують. В залежності від гри, їм може прийти повідомлення «зроби те і те, інакше твоя мама помре». Вони не звертаються до батьків через свою наївність, тому починають рятувати їх і виконувати небезпечні умови. З одного боку, вони налякані, з іншого — навіть не розуміють, що відбувається. Деякі навіть бережуть своїх батьків і не хочуть їх налякати. Діти піддаються маніпуляції — загроза життю близьких людей. Для дитини смерть батьків нестерпна.
Батьки звикли наказувати дітям, а не домовлятися з ними, тому діти звикають виконувати завдання.
Дуже часто мама або тато наказують синові чи доньці винести сміття чи помити посуд, не питаючи, чи дитині зручно зробити це саме зараз. Коли дитина стикається з директивним тоном у цих іграх, вона слухається. Діти бояться з одного боку, з іншого — вони часто роблять ризиковані вчинки, іноді нерозумні, зухвалі з метою показати "Я є". Це — своєрідний протест проти наказового тону і того, що їх не помічають. Вони у цих групах знаходять такий собі авторитет. До того ж там пропонується виконати завдання дуже красиво і маніпулятивно. Це — біда, тому що підліток усвідомлює смерть, але не усвідомлює, що це — назавжди. Підліток кожен раз думаючи про смерть, думає, що його встигнуть врятувати, і таким чином батьки зрозуміють, наскільки їхня дитина для них важлива і цінна.
Першими симптомами того, що дитина вступила до групи смерті і почала виконувати якісь завдання, може бути тривожність, наляканість, відчуття безпорадності, розгубленість, провали в пам’яті. Дитина може просити залишати увімкненим світло чи боятися вночі сходити до туалету, може стати замкненою, починає поводитися дивно і з демонстрацією протесту, агресувати на людях і показувати своє невдоволення, не хоче говорити з батьками.
Дитина може почати підкашлювати, немов поперхнулася чимось — це має назву «нервовий кашель», або у неї починають смикатися брови чи очі.
Варто спостерігати за поведінкою дитини, за її апетитом. Як уберегти дитину від ігор смерті батькам треба навчитися бачити в дитині особистість і сприймати її такою, якою вона є, обговорювати з нею її провини і помилки, уникаючи фізичних покарань та встановлювати довірливі стосунки. Також варто спостерігати за дитиною, розпитувати про справи загалом і конкретно у випадку зміни настрою.
Дуже важливий момент — дізнаватися у дітей, а що сьогодні вони побачили у Tik-Tok, ютубі, інстаграмі, телеграм-каналах, де є контент, який не поширюється у маси, але діти на нього підписані. Коли ми дізнаємося про небезпечні ігри, найкраще що ми можемо зробити, спитати: «Рідний мій, ти знаєш щось про гру «Біжи або помри» чи «Синій кит», і дитина розповість. Коли дитина побачить, що дорослому можна довіряти і розповідати, обов'язково у майбутньому вона буде приходити й показувати: «Мамо, дивись, що мені надіслали». Найбільша помилка батьків, коли вони дізнаються про небезпеку — вони виривають у дитини телефон, починають перевіряти, гортати особисті фото у галереї, тим самим порушуючи особисті кордони дитини. Такою поведінкою ми не викликаємо довіри у наших дітей.
Потрібно не залишати дитину наодинці з її проблемами. Цікавитись її життям, показувати свою любов і турботу. Обговорювати ситуацію з дитиною, вчити дивитися на неї з різних сторін, що сприятиме її ефективному вирішенню. Дорослий вже був в підлітковому віці і має досвід вирішення деяких труднощів. Але не варто перетворювати бесіду в монолог "А в наш час ...".
Також, потрібно описати свої почуття. Таким чином Ви покажете, як Вам важлива дитина і її внутрішній світ. Обмін емоціями дозволить встановити контакт і зорієнтуватися підлітку у виниклій ситуації.
Чого не можна робити. Влаштовувати перевірки і огляди - дитина тільки закриється і навчиться краще приховувати свої дії. Забороняти спілкування в соціальних мережах. Саме онлайн проходить значна частина життя дитини, і вона буде не готова з нею розлучитися. Щоб продовжити спілкування, підліток може потайки заходити в інтернет.
Тиснути на дитину. Не варто очікувати від дитини, що вона має відповідати очікуванням батьків. Важливо пояснити, що навіть якщо підліток не буде підходити під всі критерії успішної людини, батьки все одно люблять його і готові підтримати.
Порівнювати з іншими. Це порушує самоідентичність дитини (я не такий, як треба) і розвиває в неї почуття самотності, непотрібності і своєї неповноцінності. Лякати невідомістю (фрази типу «тільки спробуй»). Незрозумілі покарання розвивають фантазії на тему «що ж це могло б бути». Такі фрази посилюють тривогу, що може стати для дитини.
Ігнорувати маніпулятивні фрази дитини на тему смерті ( «краще б я помер ...», «що б ви сказали на моїх похоронах?» І т. д.). Краще провести бесіду з дитиною на тему смерті. Це змусить задуматися про смерть і побачити її не тільки своїми очима. Саме таким чином підкріплюється страх смерті.
